Стартап із Харкова: рух уперед попри обстріли і «долину смерті»

Чи існує універсальний алгоритм створення стартапу? Що забезпечує успіх справи? Як взаємодіяти з акселераторами, інкубаторами та інвесторами? І найважливіше — як пройти «долину смерті», яку не проходять дев’ять з десяти новостворених стартапів?

Відповіді на ці запитання шукала (а подекуди й знаходила) команда платформи симуляційного навчання «ClinCaseQuest». На старті стартапу його засновниця, харків’янка Наталія Лопіна сподівалася знайти відповіді в розумних книжках на кшталт «Від великого до величного» Джима Коллінза, «Від нуля до одиниці» Пітера Тіля та багатьох інших. Але основний досвід її команда здобувала сама, і ми сподіваємося, що зовсім скоро Наталія Андріївна напише власну книжку, в якій розповість, як знаходити сили та життєстійкість навіть під ворожими обстрілами.

Ідея проєкту, як розповіла газеті «Світ» пані Наталія, виникла з прагнення зменшити кількість лікарських помилок.

— За даними Національного центру статистики здоров’я США (National Center for Health Statistics, BMJ 2016), причиною третини смертей після серцево-судинних захворювань та онкології є медичні помилки, — пояснює співрозмовниця. — У країнах ЄС медичні помилки та ускладнення, пов’язані з медичним обслуговуванням, трапляються під час 8–12 відсотків госпіталізацій. Між тим запобігти медичним помилкам можна і потрібно. Зменшити кількість таких помилок допомагає якісна медична освіта, зокрема, симуляційні тренінги.

Останніми роками симуляційні центри для поліпшення практичної підготовки медиків відкривають у закладах вищої медичної освіти. Однак не менш важливо запровадити й віртуальні симуляційні тренінги, які можна проходити зі смартфона у будь-який час і в будь-якому місці. Саме такі тренінги можна пройти на платформі «ClinCaseQuest».

Що «зашифровано» в назві

Запитуємо у Наталії Лопіної: чому обрали назву, яку не так просто запам’ятати?

Співрозмовниця розповіла, що назва складається з кількох частин і незвична лише на перший погляд. Скорочення «КлінКейс» розуміють усі медики, воно означає «клінічний випадок, кейс». А «Квест» — це інтерактивна історія з головним героєм. Пригодницька гра моделює певну ситуацію й цілковито занурює гравця в ігрову реальність.

— Ви стаєте повноцінним персонажем історії, в яку потрапляєте, — пояснює пані Наталія. — Квести на платформі симуляційного навчання — це сценарії клінічних випадків. Вони є окремими тренажерами — симуляторами, медичними іграми. Треба пройти квест, розпізнати клінічну ситуацію й надати допомогу пацієнту. Для цього потрібно поставити пацієнту правильні запитання, оглянути, призначити й виконати діагностичні обстеження та правильно інтерпретувати результати. А також — сформулювати остаточний діагноз та призначити лікування.

Процес ухвалення клінічних рішень у віртуальному середовищі наближений до реальної клінічної практики. Під час проходження сценарію клінічного випадку медик може робити помилки й бачити наслідки ухвалених рішень. У залежності від його дій стан пацієнтів поліпшується або погіршується. Якщо діагноз чи лікування неправильні, «герой» симуляції дістане попередження: «Ви були неуважні під час призначення терапії пацієнтці!», «Ви були неуважні під час перегляду дисків пацієнтки, вам доведеться переглянути їх ще раз!» тощо. На симуляційній платформі наслідки помилок лише віртуальні, і головне — їх можна одразу ж виправити!

Під час квесту медик може спілкуватися з колегами, брати участь у консиліумах, користуватися різними предметами та підказками. Він (чи вона) виконує різні завдання і проходить симуляційні локації (наприклад, приймальне відділення, палату інтенсивної терапії, ангіограф, загальну палату тощо).

Важливо, що платформа дає змогу відпрацювати правильні алгоритми ухвалення рішень відповідно до міжнародних клінічних рекомендацій, даних доказової медицини з тої чи іншої нозології.

Спочатку була мрія

Пані Наталія розповіла, що давно мріяла створити навчальну платформу, яка допоможе зменшити кількість медичних помилок. Але шлях до запуску віртуальної платформи все-таки був непростим. Спочатку було створено перші симулятори клінічних випадків, які мали лінійне проходження, отримано авторські свідоцтва. Потім з’явилася ідея поєднати окремі симулятори клінічних випадків у єдину віртуальну навчальну базу. Розробку мультиваріантного перебігу подій в симуляційних тренінгах за допомогою методології когнітивного бранчингу завершили у 2020 році.

— Пандемія коронавірусу дала величезний поштовх до розвитку нашого стартапу, адже у зв’язку з карантинними обмеженнями працювати в симуляційних центрах у закладах освіти було неможливо, — згадує пані Наталія. — 14 січня 2021 року ми офіційно стартували й почали бета-тестування платформи з першою групою потенційних користувачів.

Від нуля до одиниці

Незадовго до початку війни Наталія Лопіна написала на своїй сторінці у фейсбуці постпідсумок про рік роботи стартапу. Повідомила, що на платформі зареєструвалися тисяча користувачів з тринадцяти країн світу. Це лікарі різних спеціальностей, студенти та викладачі медичних закладів.

За рік стартапери «запустили» три мовні версії платформи, налаштували внутрішню соціальну мережу для обміну досвідом між лікарями, написали першу навчальну програму віртуальної платформи, представили «ClinCaseQuest» на важливих європейських форумах з медичної освіти тощо.

— Ми розвиваємося згідно з концепцією «Customer Development», а всі наші матеріали рецензують лікарі-практики, — написала Наталія Андріївна. — До речі, важливим досягненням є те, що нашу платформу використовують під час ухвалення рішень у різних країнах світу.

Звісно, не обійшлося і без труднощів. Платформа почала працювати як провайдер безперервного професійного розвитку (БПР), але після урядової постанови № 365 за березень 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 р. № 1187» (яка визначила, що освітня діяльність з підвищення кваліфікації підлягає ліцензуванню), змушена була пройти й цей «квест». (Забігаючи наперед, скажемо, що з 11.11.2022 «ClinCaseQuest» — знову серед провайдерів БПР України).

— Ми вчилися бути конкурентними без балів БПР та без реклами, лише завдяки якісному контенту, — зазначила пані Наталія. — До речі, свій перший контракт отримали лише наприкінці першого року роботи. Це був знак надії, що ми долаємо шлях «від нуля до одиниці» і зможемо перейти «долину смерті» стартапів.

Війна війною, а робота — за розкладом

Під час війни команда стартапу продовжила роботу і нині на платформі зареєстровано понад тисячу сто користувачів з 22 країн світу.

— Ми зрозуміли, що симуляційні тренінги важливі не тільки на додипломному етапі навчання, а й після отримання диплома, — зазначила співрозмовниця. — Лікарі-практики залишають багато вдячних коментарів. До речі, найбільш вмотивованими до навчання у новому форматі виявилися лікарі екстреної медичної допомоги України. На початку 2022 року ми розпочали віртуалізацію міжнародного об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ) (Objective Structured Clinical Examination (OSCE). Також розвиваємо напрямок групового навчання та групового проходження тренінгів (це важливо для корпоративного навчання).

Цьогоріч харків’яни зуміли представити свою платформу на кількох потужних міжнародних форумах: у міжнародній стартап-конференції у Штутгарті та на щорічній конференції «Annual European Conference on Assessment in Medical education», яка пройшла в Гельсінкі.

Також команда стартапу долучилася до вебінарів курсу з підвищення кваліфікації «Трансформація науки в бізнес: можливості для комерціалізації», які пройшли за підтримки Міністерства освіти і науки України та ДУ «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації». Команда «ClinCaseQuest» виступила з доповіддю «Успішні стартапи. Від ідеї до реальної справи» для освітян і науковців України. Стартапери розповіли колегам, як складати бізнес-модель, дали корисні та шкідливі поради щодо розвитку справи тощо.

Які ж напрямки розвитку стартапів Наталія Лопіна вважає найперспективнішими саме сьогодні, під час воєнного стану?

— Найважливішими є стартапи у галузях оборони, охорони здоров’я, освіти, інфраструктурної відбудови, — відповіла пані Наталія. — Окрім того, всі стартапи, які мають соціальну місію та соціальне значення, будуть потрібними та потенційно успішними у довгостроковій перспективі.

«Концепція їжака»

Запитуємо у пані Наталії: що вона може порадити стартаперам, які сьогодні на старті запуску своєї справи? Де знайти наснагу, життєстійкість, а також інвесторів та фінанси?

— Початковий період у житті стартапу справді найскладніший, — відповіла вона. — Дуже важливо шукати й знаходити внутрішні ресурси продовжувати роботу. Нерідко проєкт закривається саме через психологічне вигоряння стартапера, буквально за кілька кроків від «білої смуги». Мені подобається «концепція їжака», викладена у книзі Джима Коллінза «Від хорошого до величного. Чому одні компанії роблять прорив, а інші ні…». Автор порівнює прекрасних лисів і цілеспрямованих їжаків. Фантазія лиса безмежна, щодня він випробовує новий метод, щоб упіймати їжака, і щоразу залишається ні з чим. Причина в тому, що їжаку відомий один, але дієвий саме для нього спосіб захисту. Для розвитку стартапів цей принцип теж працює. Перемагають не прекрасні лиси, які мають багато інтересів та цілей одночасно, а цілеспрямовані їжаки, котрі мають єдину мету та чітке бачення того, як до неї йти. Тобто «концепція їжака» — це не мета, стратегія, намір чи план стати найкращими. Це розуміння того, в чому саме ви можете бути найкращими. Кожен стартапер має відповісти собі на запитання «Що ми можемо робити найкраще за всіх у світі» й концентруватися на цьому для досягнення успіху.

Надія Лопіна переконана: на фінішну пряму виходять саме «системники», готові виконувати важливу рутинну роботу в проєкті. А серед цих впертих і затятих найуспішнішими стануть ті, хто, попри складнощі й невдачі, зберігає віру у свій проєкт.

Ірина БАЛАНЧУК, Світлана ГАЛАТА

facebook.com