Призначення. Дана технологія особливо ефективна для армування просадочних і слабких ґрунтів.
Технічні характеристики. Міцність ҐЦЕ можуть коливатися в межах від 0,3…3,0 МПа (торф); 1…12 МПа (мул, глина); 2…14 МПа (супісок, суглинок); до 5…30 МПа (пісок, гравій). Ефект такого армування основ полягає у тому, що у певному об’ємі слабкого ґрунту частина його замінюється жорстким матеріалом (ґрунтоцементом) з достатньо великим модулем деформації (Е=70…200 МПа). Природний ґрунт, що затиснутий між ВҐЦЕ, також підвищує свої механічні характеристики за рахунок неможливості бічного випирання.
Галузь застосування. Розробка використовується на будівництві важливих об’єктів в Україні переважно зерносховищ і штучних основ фундаментів інших будівель і споруд.
Переваги. Аналогами даної розробки у світі є ґрунтоцементні основи і фундаменти, влаштовані за іншими технологіями, зокрема струминною (jet-технології). Переваги полягають у меншій витраті ресурсів, як енергетичних, так і витрат матеріалів (цементу, води), простоті технологічних операцій і як наслідок у використанні доступнішого вітчизняного обладнання.
Опис. Ґрунтоцементні основи і фундаменти влаштовуються за бурозмішувальною технологією. Суть бурозмішувальної технології полягає у тому, що у процесі буріння свердловини розпушується природний ґрунт без виймання його із свердловини. У зону руйнування крізь вертлюг, яким оснащено буровий станок, розчинонасосом нагнітають водоцементну суспензію, яка робочим органом ретельно перемішується із пухким ґрунтом. Розпушування ґрунту, подавання цементного розчину, і розмішування його з ґрунтом виконується за всією довжиною ҐЦЕ. Після тужавіння суміші утворюється міцний ҐЦЕ, який не розмокає у водному середовищі.