Математичне моделювання розсіювання електромагнітних хвиль геометрично складними та імпедансними структурами

Призначення. Для проектування нових пристроїв надвисокочастотної техніки і дозволяє прискорити отримання кінцевого продукту

Галузь застосування. До експериментальної апробації та практичного застосування результатів можуть бути залучені організації, що виконують дослідницькі роботи у галузі авіакосмічних систем зв’язку, хвилеводної та антенної техніки.

Переваги. Одержані наукові результати сприяють розвитку нових напрямків сучасної радіофізики. Достовірність результатів роботи підтверджується збіганням у граничних випадках отриманих числових даних із відомими теоретичними та практичними результатами інших авторів, які є в літературі. Обґрунтованість отриманих результатів та висновків забезпечена коректним використанням існуючих методів розв’язку початково-крайових задач електродинаміки, чіткою постановкою завдань та детальним підтвердженням основних результатів.

Техніко-економічний ефект. Дана розробка здешевлює процес проектування нових пристроїв надвисокочастотної техніки і дозволяє прискорити отримання кінцевого продукту. Вартість впровадження складається тільки з вартості комп’ютерів рівня PentiumIV та вартості праці програмістів.

Опис. Перевагами застосованого в даній розробці метода добутку областей є можливість розв’язання як внутрішніх задач електродинаміки, так і зовнішніх задач; широкий клас хвилеводних структур, які можуть бути обраховані даним методом (до них відносяться будь-які многокутні некоординатні циліндричні структури); досить невеликий в порівнянні з іншими методами обсяг комп’ютерних обчислень. Суттю розробки є створення алгоритмів розв’язків крайових задач для рівняння Гельмгольця, застосовних у перспективних інформаційних технологіях та системах зв’язку, трансформерів електромагнітних хвиль, з геометрично складними та імпедансними межами або заповнених неоднорідним фрактальним середовищем. Дослідження проводилися на основі методу диферінтегральних альфа-форм. Запропонований новий метод дослідження розсіювання хвильового поля на опуклих дво- і тривимірних тілах. Подібно до метода фізичної оптики використовувався локальний характер поля на поверхні. Однак, приймалася до уваги її кривизна. В результаті, зберігши порівняну з методом ФО простоту розв’язку, вдалося помітно покращити точність розрахунку розсіяного поля.

Детальніше…