Призначення. Розроблена технологія призначена для вирішення проблеми отримання додаткових енергоресурсів та джерел видобутку вуглеводневих газів з морських газогідратних покладів.
Технічні характеристики. Розроблені новітні газогідратні технології дозволять досягти прибутків за рахунок відмови від газопроводів і переходу на транспортування газу у твердому газогідратному стані (із 1 куб. м газового гідрату можливо отримати 160 – 180 куб. м газу) при можливості вилучення до 80% ресурсу з покладу. Це дасть додатковий енергоресурс в об’ємі понад 25 трлн куб. м у Чорному морі.
Галузь застосування. Підприємства гірничої, хімічної та нафтохімічної промисловості. Країни з потенційними покладами газових гідратів та підприємства паливно-енергетичного сектора.
Переваги. Технологія отримання газу з морських газогідратів перевищує науковий і технічний рівень існуючих технологій завдяки застосуванню нового підходу до вилучення шахтного метану, перетворення його на газогідрати, буріння свердловин та комплексного підходу для отримання додаткового енергоресурсу.
Техніко-економічний ефект. Застосування запропонованої технології дозволить забезпечити можливість отримання природного газу з локальних морських покладів газогідратів у процесі дисоціації та його транспортування, підвищити ефективність процесу видобутку газу та здійснювати управління заданими параметрами (тиск, температура). Відпрацювання морських родовищ газогідратів може надати можливість повного забезпечення країни енергоносієм та вирішення екологічного питання щодо утилізації парникових газів, як агента, що заміщає природний газ у покладі.
Опис. Технологія отримання вуглеводневих газів з морських газогідратних покладів включає введення нових технологічних операцій та параметрів для можливості утворення інакшої більш стабільної системи активації фазових перетворень газових гідратів, яка базується на комбінованому способі впливу тиском та температурою на газогідратний поклад. За рахунок цього досягається можливість видобутку вуглеводневого газу з морських газогідратів та контролю керованості процесу розкладання природних газових гідратів, а також можливість практичного створення єдиного комплексу свердловин для ретельної та довгострокової обробки покладу.